Музей Г.Сєдова

Главная | Регистрация | Вход
Пятница, 29.03.2024, 01:03
Приветствую Вас Гость | RSS
Меню сайта
Категории каталога
Мои статьи [102]
Главная » Статьи » Мои статьи

Легенда про козацький ятаган

Легенда про козацький ятаган

Іноді закордонні аукціони засвічують такі речі, про існування яких, ніхто навіть не підозрював.

Серед ночі зателефонував отаман Американського козацтва, фанатичний збирач козацької старовини і зброї, колишній киянин Сергій Цапенко. Після серії детективних пригод, вихопив унікальний козацький ятаган початку ХІХ століття.

Українська робота. Скоріш за все – київські майстри. Срібло. Зроблений під високе замовлення когось з тодішніх багатіїв. Турецький стиль. Таку зброю дуже любили козаки – захоплювали в боях як трофеї.

За переказами, останнім власником ятагану був київський генерал Хайлецький (Халецький).

Після революції 1917 року, генерал, з сім´єю, виїхав на Захід. Попри всі фінансові негаразди, продавати зброю з колекції, забороняв. Родичі виставили розкішний мисливський ніж і ятаган, тільки після смерті генерала.

На жаль, сліди ножа загубилися десь в приватних колекціях. А ятаган, несподівано вигулькнув на одній з виставок-аукціонів США, моментально ставши сенсацією.

Отаман Американського козацтва, побачивши зброю, потримавши її в руках, моментально включився в торг, вихопивши ятаган з рук розгублених конкурентів.

Сфотографувавши зброю, Сергій Цапенко почав телефонувати до Києва, з проханням знайти сліди генерала Халецького. На жаль, наші розшуки нічого не дали. Хронічний брак часу. Звичайно, знайшли кілька посилань. І поляки і козаки мали подібне прізвище. Є навіть сучасний політичний діяч, з подібним прізвищем, що навіть одного разу балотувався на пост мера Києва…

Ятаган, являє з себе щось середнє між шаблею і кинджалом. Використовують з ХУІ століття. Клинок заточений з одного боку на вигнутій стороні. Зброя і колола і рубала.

Це була улюблена зброя турецьких яничар. Користувалися ним на Близькому Сході, Балканах, в Закавказзі…

Як трофеї, ятагани полюбляли запорожці. Особливе поширення набули вони у часи Задунайської Січі.

Ятагани широко оспівуються у казках, українських народних піснях, думах… Чимало зразків збереглося у музеях різних регіонів.

Як ми зрозуміли, нагородного оригінального ятагану, та ще й виготовленого українськими зброярами з срібла, не зустрічалося з кінця тридцятих років минулого століття. Саме тоді закінчилися останні обшуки і арешти у нащадків вельможних родин царської епохи. На жаль, майже всі зразки, де використовувалося золото, срібло та інші коштовні матеріали, було варварськи знищено. Час був такий…

Кілька колекцій ятаганів, зберігається у великих російських музеях.

Українські історики, яких ми обережно розпитали про цю зброю, від коментарів відмовилися, мудро чекаючи цієї публікації і фотографій.

Ну, що ж, дочекалися. Дивіться, такий він ятаган генерала Халецького, роботи наших майстрів. Як не дивно, на редакцію журналу «Музеї України», моментально вийшли помічники деяких нардепів – цікавляться, як можна придбати і переправити в Україну.

Інтерес до старої нагородної зброї не зникне ніколи. Кажуть – дуже вигідне вкладання капіталу. За пару років ціна подвоюється…

А ми будемо вдячні за інформацію про генерала Халецького…

Віктор Тригуб, редактор журналу «Музеї України»

 

 

 

Категория: Мои статьи | Добавил: sedovo (21.01.2008)
Просмотров: 1112 | Рейтинг: 0.0/0 |
Всего комментариев: 0
Имя *:
Email *:
Код *:
Форма входа
Поиск
Друзья сайта
Статистика

Онлайн всего: 1
Гостей: 1
Пользователей: 0

Copyright MyCorp © 2024 | Бесплатный конструктор сайтов - uCoz