Іноді закордонні аукціони засвічують такі речі, про існування яких, ніхто навіть не підозрював.
Серед ночі зателефонував отаман Американського козацтва, фанатичний збирач козацької старовини і зброї, колишній киянин Сергій Цапенко. Після серії детективних пригод, вихопив унікальний козацький ятаган початку ХІХ століття.
Українська робота. Скоріш за все – київські майстри. Срібло. Зроблений під високе замовлення когось з тодішніх багатіїв. Турецький стиль. Таку зброю дуже любили козаки – захоплювали в боях як трофеї.
За переказами, останнім власником ятагану був київський генерал Хайлецький (Халецький).
Після революції 1917 року, генерал, з сім´єю, виїхав на Захід. Попри всі фінансові негаразди, продавати зброю з колекції, забороняв. Родичі виставили розкішний мисливський ніж і ятаган, тільки після смерті генерала.
На жаль, сліди ножа загубилися десь в приватних колекціях. А ятаган, несподівано вигулькнув на одній з виставок-аукціонів США, моментально ставши сенсацією.
Отаман Американського козацтва, побачивши зброю, потримавши її в руках, моментально включився в торг, вихопивши ятаган з рук розгублених конкурентів.
Сфотографувавши зброю, Сергій Цапенко почав телефонувати до Києва, з проханням знайти сліди генерала Халецького. На жаль, наші розшуки нічого не дали. Хронічний брак часу. Звичайно, знайшли кілька посилань. І поляки і козаки мали подібне прізвище. Є навіть сучасний політичний діяч, з подібним прізвищем, що навіть одного разу балотувався на пост мера Києва…
Ятаган, являє з себе щось середнє між шаблею і кинджалом. Використовують з ХУІ століття. Клинок заточений з одного боку на вигнутій стороні. Зброя і колола і рубала.
Це була улюблена зброя турецьких яничар. Користувалися ним на Близькому Сході, Балканах, в Закавказзі…
Як трофеї, ятагани полюбляли запорожці. Особливе поширення набули вони у часи Задунайської Січі.
Ятагани широко оспівуються у казках, українських народних піснях, думах… Чимало зразків збереглося у музеях різних регіонів.
Як ми зрозуміли, нагородного оригінального ятагану, та ще й виготовленого українськими зброярами з срібла, не зустрічалося з кінця тридцятих років минулого століття. Саме тоді закінчилися останні обшуки і арешти у нащадків вельможних родин царської епохи. На жаль, майже всі зразки, де використовувалося золото, срібло та інші коштовні матеріали, було варварськи знищено. Час був такий…
Кілька колекцій ятаганів, зберігається у великих російських музеях.
Українські історики, яких ми обережно розпитали про цю зброю, від коментарів відмовилися, мудро чекаючи цієї публікації і фотографій.
Ну, що ж, дочекалися. Дивіться, такий він ятаган генерала Халецького, роботи наших майстрів. Як не дивно, на редакцію журналу «Музеї України», моментально вийшли помічники деяких нардепів – цікавляться, як можна придбати і переправити в Україну.
Інтерес до старої нагородної зброї не зникне ніколи. Кажуть – дуже вигідне вкладання капіталу. За пару років ціна подвоюється…
А ми будемо вдячні за інформацію про генерала Халецького…
Українська робота. Скоріш за все – київські майстри. Срібло. Зроблений під високе замовлення когось з тодішніх багатіїв. Турецький стиль. Таку зброю дуже любили козаки – захоплювали в боях як трофеї.
Ятаган, являє з себе щось середнє між шаблею і кинджалом. Використовують з ХУІ століття. Клинок заточений з одного боку на вигнутій стороні. Зброя і колола і рубала.
